Словник української мови (1927)/бідня
| ◀ бідночія | Словник української мови Б бідня |
бідняга ▶ |
|
Бідня́, ня́ти, с. Бедняжка. Там онде блудить сплакана дитина, без тата, мами бідна сиротина: нічо не їло, душечка му мліє, і хоче в хату бідня повернути. Федьк. I. 21. А я тебе, любко, любю, за ручку поведу. Веду біднє за рученьку, біднє не веде сі. Шух. I. 202. Іде біднє в полонинку. Шух. I. 201. Бідня́та. Бедные люди. Вх. Уг. 227.