Словник української мови (1927)/бій
| ◀ бізьдерево | Словник української мови Б бій |
бійзько ▶ |
|
Бій, бо́ю, м. 1) Бой, битва. Хто не має зброї, най не йде в бої. Ном. № 4208. Бо́єм увійти́. Вооруженной силой войти. У Київ мусив боєм увійти. К. ПС. 133. 2) Битье, побои. Бою більш не буде, а за велику провинність під арешт сажатимуть. О. 1862. V. 108. Жінка од бою вмерла. Харьк. г. 3) Убой (скота). Та мовчки як іти на плаху, мов у різницях віл на бій. Греб. 4) Боязнь, страх. Ма́є бо́я. Боится. Фр. Пр. 114. *5) Лом, битое стекло. Сл. Нік.