Словник української мови (1927)/білування

by Борис Грінченко

◀ білток

Словник української мови Борис Грінченко Б білування

білувати ▶

Київ: Горно, 1927

Білува́ння, ня, с. 1) Снимание кожи с убитого животного. См. Білува́ти. 2) В свадебн. песнях: покрывало (намі́тка) для новобрачной. Біле білування, вічне покривання. Мет. 207. 3) Досчатый забор. Черниг. у.