Перейти до вмісту

Словник української мови (1927)/біляр

Матеріал з Вікіджерел

Біля́р, ра́, м. Белильщик. І стала одежа його осяйна, вельми біла, мов сніг, якої біляр на землі не може вбілити. Ев. Мр. IX. 3.