Перейти до вмісту

Словник української мови (1927)/бірувати

Матеріал з Вікіджерел

Бірува́ти, ру́ю, єш, гл. Мочь, быть в состоянии. Вх. Лем. 392. *Доки люлька смакує, доти сила бірує. Черемш. «Верх.».