Словник української мови (1927)/ваба

Матеріал з Вікіджерел

Ва́ба, би, ж. 1) Приманка. Желех. *Вабик. Сл. Нік. 2) Прелесть, привлекательность. А самому як кортіли і любощі й молодецькі ваби. Г. Барв. 509.