Словник української мови (1927)/вабити
| ◀ вабило | Словник української мови В вабити |
вабитися ▶ |
|
Ва́бити, блю, биш, гл. Привлекать, манить; прельщать. Бере очі, вабить серденько красою. К. Досв. 68. Сама (дівчина) невеличка, метка і жвава, з веселою на виду усмішкою, вона так і вабила до себе. Мир. ХРВ. 6.