Словник української мови (1927)/важкий
| ◀ важки | Словник української мови В важкий |
важко ▶ |
|
Важки́й, а́, е́. Тяжелый. Лучче ж тобі, брате, важкий камінь підняти, а ніж тобі, брате, з сиротою вік провожати. Мет. 81. До бога важкий шлях, а до пекла прямесенький. Ном. № 201. Я в тебе гуляла, важкого діла не знала. Мет. 225. Важкий день. Важкий віз. Важка година настала. Важкая туча налягає. Макс. Важкий дурень. *Важки́й тала́н. Тяжелая участь. Важкий талан!.. Особливо тепер, коли таких двох ковалів появилося у світовій кузні, як Карло і Петро… Лепкий. Важки́м ду́хом ди́хати. Злиться. Дитя плаче, ти не поколишеш, — все на мене важким духом дишеш. Макс. Важка́ жі́нка. Беременная женщина. Ум. Важе́нький, важке́нький. Баран важенький і орлу. Греб. 381. Маленьке, але важкеньке. Ном. № 7329.