Словник української мови (1927)/валниця
Зовнішній вигляд
◀ валкувати | Словник української мови В валниця |
валоб ▶ |
|
Вални́ця, ці, ж. 1) Перекладина, на которой лежат концы вала (в мельнице). Черниг. у. Мик. 480. *2) Подшипник. Сл. Дубр. Ум. Вални́чка.