Словник української мови (1927)/валниця

Матеріал з Вікіджерел

Вални́ця, ці, ж. 1) Перекладина, на которой лежат концы вала (в мельнице). Черниг. у. Мик. 480. *2) Подшипник. Сл. Дубр. Ум. Вални́чка.