Словник української мови (1927)/вандри
| ◀ ванда | Словник української мови В вандри |
вандрівець ▶ |
|
Ва́ндри, рів, м. мн. = Ма́ндри. Желех. На вандри сі пустив. Фр. Пр. 135.
| ◀ ванда | Словник української мови Борис Грінченко В вандри |
вандрівець ▶ |
|
Словник української мови — В
вандри
Борис Грінченко
1927
Ва́ндри, рів, м. мн. = Ма́ндри. Желех. На вандри сі пустив. Фр. Пр. 135.