Словник української мови (1927)/варити
| ◀ вариста піч | Словник української мови В варити |
варитися ▶ |
|
Вари́ти, рю́, риш, гл. 1) Варить; стряпать. Жінко, вари лишень гречані галушки. Рудч. Ск. I. 11. — Дай мені вечеряти, моя ластівко! — Я ж не топила, я ж не варила. Мет. 5. Пиво варити зачинайте. ЗОЮР. I. 223. 2) Беспрестанно уговаривать, читать науку. Я в хаті челядку варила, варила, щоб ішла служить. Кролевец. у. Во́ду вари́ти. Заставлять кого делать что-либо совершенно ненужное, из-за одного лишь каприза, притом постоянно придираясь. Вередливе, тільки воду варить. Ном. № 2727. 3) Ка́шу вари́ти. Род игры. О. 1861. XI. Св. 31. *4) Ва́ром ва́рить. Стоит нестерпимый зной. Звісно — літо, варом варить, дух займається. Кон. III. 29.