Перейти до вмісту

Словник української мови (1927)/вартати

Матеріал з Вікіджерел

Варта́ти, таю, єш, гл. Стоить. Звідуются го тоти, што може тот плуг вартати. Гн. I. 41. Він вартат пінязі. Гн. I. 41.