Словник української мови (1927)/вартівник
| ◀ вартий | Словник української мови В вартівник |
вартість ▶ |
|
Вартівни́к, ка́, м. Сторож, караульный, часовой, конвойный. Він був… єкономом в с. Л. і вечером пішов на тік подивитись, чи є вартівники. Драг. 58. То певне добрий пройдисвіт, що аж два вартівники з ним ідуть. Каменец. у. Ум. Вартівничо́к, вартівни́ченько. Суть бо в мене два вартівниченьки, будуть вартувати мої кониченьки. Pauli. См. Ва́ртник, вартови́й, вартови́к, вартовни́чий.