Перейти до вмісту

Словник української мови (1927)/варунок

Матеріал з Вікіджерел

Вару́нок, нку, м. Боль живота, ветры. Мнж. 177. Я хоч що їм, то мені ніякого варунку нема, не так, як буває иншим. Константиногр. у.