Словник української мови (1927)/вейкати

by Борис Грінченко

◀ везючий

Словник української мови Борис Грінченко В вейкати

векати ▶

Київ: Горно, 1927

Ве́йкати, каю, єш, гл. 1) Кричать: вей! (о евреях). 2) Реветь по-медвежьему. Люде хотіли бога злякать та і сховались під місток. От тіки бог зійшов на місток, а вони: «Ве!» — «Вейкайте ж ви, — кае, — і до віку». Вони і побігли (ведмедями). Драг. 6.