Словник української мови (1927)/вельбучитися
| ◀ вельбіб | Словник української мови В вельбучитися |
вельбучний ▶ |
|
Вельбу́читися, чуся, чишся, гл. Важничать, чваниться. Черниг.
| ◀ вельбіб | Словник української мови Борис Грінченко В вельбучитися |
вельбучний ▶ |
|
Словник української мови — В
вельбучитися
Борис Грінченко
1927
Вельбу́читися, чуся, чишся, гл. Важничать, чваниться. Черниг.