Словник української мови (1927)/вельможний
| ◀ вельможество | Словник української мови В вельможний |
вельможність ▶ |
|
Вельмо́жний, а, е. Знатный, вельможный; могущественный. Доля карає й вельможного й неможного. Ном. № 1729. Вельможна громада. Шевч. 126. Була колись шляхетчина, вельможная пані. Шевч. 130. Вельмо́жний па́не. Милостивый государь (титул). Вельможний пане, моя жінка несповна розуму. Рудч. Ск. I. 187.