Словник української мови (1927)/вербель
| ◀ верба | Словник української мови В вербель |
вербина ▶ |
|
*Вербель, (е) ля, м. Вербовщик (рекрутов). А батько стоїть при ковадлі, взяв свій невеличкий спряточний молоток у руку і кільконацять разів ударив по ковадлі, швидко раз-за-разом, мов вербель на барабані. Франко.