Словник української мови (1927)/веречи
| ◀ веретяний | Словник української мови В веречи |
верещака ▶ |
|
Вере́чи́, ве́ржу, жеш, гл. Бросить, кинуть. Угор. Волілась мя в болото веречи, ніж мя мали вояки стеречи. Гол. I. 137.
| ◀ веретяний | Словник української мови Борис Грінченко В веречи |
верещака ▶ |
|
Словник української мови — В
веречи
Борис Грінченко
1927
Вере́чи́, ве́ржу, жеш, гл. Бросить, кинуть. Угор. Волілась мя в болото веречи, ніж мя мали вояки стеречи. Гол. I. 137.