Словник української мови (1927)/верства
| ◀ верстати | Словник української мови В верства |
верствак ▶ |
|
Верства́, ви́, ж. 1) Верста. Прибігають до царевого дому… верстов за п'ять. Рудч. Ск. I. 105. У доброго коня не довгі верстви. Ном. № 11385. 2) Верстовой столб. З Береслава до Перекопу все мальовані верстви. Рудч. Чп. 155. Понаставляли тут верстів, що й розминуться трудно. Ном. № 6595. 3) Слой земли, снопов; ряд ветвей на дереве, находящихся на одной высоте. Мнж. 177. Шух. I. 175. *Ряд, пласт. Клади снопи у верству рівненько, то не розсунуться. Звен. у. Ефр. Треба ще положити одну верству, а тоді вже вершити стіг. Харьк. 4) Слой, класс, круг (общества), *сословие. Це люде однієї верстви з вами. Левиц. 5) Возраст. Цей дід однієї зо мною верстви. Рк. Левиц. І з менчої верстви вчаться всі. Уманск. у. Поколение. А це вже з молодшої верстви люде. Звен. у. Ефр.