Словник української мови (1927)/вертій
| ◀ вертіж | Словник української мови В вертій |
вертіння ▶ |
|
Верті́й, тія́, м. 1) = Вереті́льник 1. Вх. Пч. II. 16. *2) Плут. То такий вертій, що він хоч кого, то і закруте і запетлює.
| ◀ вертіж | Словник української мови Борис Грінченко В вертій |
вертіння ▶ |
|
Словник української мови — В
вертій
Борис Грінченко
1927
Верті́й, тія́, м. 1) = Вереті́льник 1. Вх. Пч. II. 16. *2) Плут. То такий вертій, що він хоч кого, то і закруте і запетлює.