Словник української мови (1927)/верхи

Матеріал з Вікіджерел

Ве́рхи, нар. Верхом. Наганяє його верхи на коні пан. ЗОЮР. II. 47. Климець сів верхи, пробіг скільки там. Рудч. Ск. I. 69.