Словник української мови (1927)/верховець
Зовнішній вигляд
◀ верхове | Словник української мови В верховець |
верховий ▶ |
|
Верхове́ць, вця́, м. = Ве́рхівень. Он по полю верхівцем літає. *Верхівець по селу їздив, на буряки викликав. Звен. у. Ефр.