Словник української мови (1927)/верховодити
| ◀ верховода | Словник української мови В верховодити |
верховодиця ▶ |
|
Верхово́дити, джу, диш, гл. Командовать, заправлять, начальствовать. Коли я змій, а ти прозмій, так ти над нами будеш верховодить. Рудч. Ск. II. 188. А над усіма був найстарший мармалка: він уже всіма верховодив. Рудч. Ск. II. 204. З громади кпили, хлопців били та верховодили в селі. Шевч. 565.