Словник української мови (1927)/верч

by Борис Грінченко

◀ верцадло

Словник української мови Борис Грінченко В верч

верчик ▶

Київ: Горно, 1927

Верч, ча, м. 1) Сверток, пучок. 2) Небольшая булочка с шишкой посредине. Ее дают старости́ на свадьбе, чтобы впустили в двор. Ум. Ве́рчик, ве́рчичок. Що за той верчичок шпалер? Харьк. у.