Словник української мови (1927)/вершина

by Борис Грінченко

◀ вершильні вила

Словник української мови Борис Грінченко В вершина

вершити ▶

Київ: Горно, 1927

Верши́на, ни, ж. 1) Верховье реки. Гей з устні Дніпра да до вершини сімсот річок і чотирі. Макс. 2) Начало (оврага). Де коні? — В вершині балки. Стор. II. 258. 3) = Вершо́к 2.