Словник української мови (1927)/веселиця

Матеріал з Вікіджерел

Весе́лиця, ці, ж. = Весе́лка 1. Ой знати, знати, хто господиня: в неї в світлиці, як в веселиці. Гол. IV. 545. Ум. Весе́личка. Вх. Зн. 6.