Словник української мови (1927)/вечоріти
| ◀ вечорина | Словник української мови В вечоріти |
вечоряти ▶ |
|
*Вечорі́ти, рі́ю, єш, гл. Вечереть. Сл. Нік. *Вечорі́є, безл. гл. Вечереет. Мій день вечорі́є. Моя звезда угасает, закатывается. А я знаю, що покинути мене хочеш, бо бачиш, що мій день вечоріє (Слова гетмана Дорошенка). Лепкий. М. 58.