Словник української мови (1927)/вибачати
| ◀ вибатькувати | Словник української мови В вибачати |
вибачення ▶ |
|
Вибача́ти, ча́ю, єш, сов. в. ви́бачити, чу, чиш, гл. Извинять, извинить. Подорожньому і бог вибачає. Ном. № 11374. *— кому́, що, на чому́. Сл. Нік. Їжте, умочайте, на друге вибачайте. Ном. № 12022. Хто дурневі вибачить, має сто днів відпусту. Ном. № 6212. Вибача́йте на сім сло́ві. Извините за выражение, с позволения сказать.