Словник української мови (1927)/вибрик

by Борис Грінченко

◀ вибрехати

Словник української мови Борис Грінченко В вибрик

вибрикувати ▶

Київ: Горно, 1927

Ви́брик, ку, м. 1) Скачок, прыжок (о животных). Ви́бриком. В припрыжку, отбрасывая задние ноги. Як підемо було вибриком на гору. Сим. 200. 2) Капризная выходка.