Перейти до вмісту

Словник української мови (1927)/вибухати

Матеріал з Вікіджерел

Вибуха́ти, ха́ю, єш, сов. в. ви́бухнути, ну, неш, гл. 1) Неожиданно прорываться, прорваться, вспыхивать, вспыхнуть. Дим з коміна вибухає. Вибухла война. Гн. II. 245. 2) Взрываться, взорваться. 3) Только сов. в. Выпалить, выстрелить. Вибухнуло в рушниці. *4) — плаче́м, гні́вом. Разражаться, разразиться слезами, гневом. Нараз вибухла плачем. Кобил. Ніоба.