Словник української мови (1927)/вибуяти

by Борис Грінченко

◀ вибуялий

Словник української мови Борис Грінченко В вибуяти

виваблювати ▶

Київ: Горно, 1927

Ви́буяти, буяю, єш, гл. О растениях: вырасти, развиться слишком роскошно. Жито вибуяло. Ананьевск. у. Переносно о человеке: Вибуяв як верба. Фр. Пр. 157.