Словник української мови (1927)/вивертатися
| ◀ вивертати | Словник української мови В вивертатися |
вивертачка ▶ |
|
Виверта́тися, та́юся, єшся, сов. в. ви́вернутися, нуся, нешся, гл. 1) Выворачиваться, вывернуться. 2) Выворачиваться, выворотиться, опрокидываться, опрокинуться, переворачиваться, перевернуться. Вивернувся з човна. Сим. 220. Через голови вивертались. Левиц. I. 358. Вивернувся до-гори черева на ліжку. 3) Изворачиваться, извернуться. Не той козак, що поборов, а той, що вивернувся. Ном. № 4197. 4) Разваливаться, развалиться. Вивернувся як кабан, вередує. Мир. Пов. II. 78. Їхав напижившись, а то ще як здибався з ким, то вивернеться на бричці і гука: «торкай!» Св. Л. 169. 5) Преимущ. в сов. в. Растянуться, упасть мертвым, без чувств. Як плигне йому під ноги кішка, — він схопив рукавицю та й ударив її на-оддаль, — та так і вивернулась. Грин. I. 66. Ото кожна до корита, та ухватить та й вивернеться. І так усі чисто попеклись. Рудч. Ск. II. 59.