Словник української мови (1927)/виворочати

by Борис Грінченко

◀ вивороть

Словник української мови Борис Грінченко В виворочати

вивтікати ▶

Київ: Горно, 1927

Ви́ворочати, чаю, єш, гл. Исходить. Де вже він не виворочав, — як було почне казати покійник: бував і в Чорногорії, і в Чорноморії, і за Дунаєм. Борз. у.