Словник української мови (1927)/вивіщувати

by Борис Грінченко

◀ вивішник

Словник української мови Борис Грінченко В вивіщувати

вивіяти ▶

Київ: Горно, 1927

Ви́віщувати, щую, єш, гл. Напророчить. Щоб воно на свою голову вивіщувало. Ном. № 3661. Лучче ти мені смерти попроси, її вивіщуй. МВ. (О. 1862. I. 88).