Словник української мови (1927)/вигноювати
| ◀ вигнойка | Словник української мови В вигноювати |
вигнути ▶ |
|
Вигно́ювати, но́юю, єш, сов. в. ви́гноїти, ною, їш, гл. Унаваживать, унавозить. Звенигор. у. У добре вигноєнім городі копають підмети — грядки. Шух. I. 164. Вигноїла наша якономія цей год 25 десятин. Константиногр. у.