Словник української мови (1927)/видирати
| ◀ видимо | Словник української мови В видирати |
видиратися ▶ |
|
Видира́ти, ра́ю, єш, сов. в. ви́дерти, деру, реш, гл. 1) Вырывать, вырвать, отдирать, отодрать. Червону китайку з-під жупана видирає. Макс. 2) Отнимать, отнять силою. Або дай, або видеру. Ном. № 1078. Вовкові барана з горла не видереш. Ном. № 4852. 3) Брать, взять из птичьего гнезда или звериной норы яйца или детенышей. Чуб. I. 59. Не видирай ластівок — гріх. Харьк. г. Видрали лисенят. О. 1861. V. 70. То-же о доставании раков из их нор. А що ви робите, хлопці? — Раків видираємо з-під круч. О. 1861. XI. 114.