Словник української мови (1927)/видний

by Борис Грінченко

◀ виднечко

Словник української мови Борис Грінченко В видний

виднити ▶

Київ: Горно, 1927

Ви́дний, а, е. 1) Ясный, видный. Ніч була славна, тепла, видна. Пирят. у. По ви́дному. Когда светло. 2) Видимый. Щоб лани широкополі і Дніпро, і кручі були видні. Шевч. 666. Ум. Видне́нький, видне́сенький.