Словник української мови (1927)/видно

Матеріал з Вікіджерел

Ви́дно, нар. = Ви́дко. 1) Ой не видно його дому, тілько видно грушу. Мет. 6. 2) Видно, хоч голки збірай. Ном. № 592. Ум. Видне́нько, видне́сенько, ви́днечко. 3) Также: видно́. Повидимому, вероятно. Нехай дурні собі пустують; у них, видно, жуки у голові. Гліб.