Словник української мови (1927)/виживати
| ◀ вижебрати | Словник української мови В виживати |
виживатися ▶ |
|
Вижива́ти, ва́ю, єш, сов. в. ви́жити, живу, веш, гл. 1) Проживать известное время. Сяк-так, аби вижити. Ном. 2) Нажить. Жила в батька не рік, не два, не вижила добра. Мет. 50.