Словник української мови (1927)/визвіритися
| ◀ визвіл | Словник української мови В визвіритися |
визволенець ▶ |
|
Ви́звіритися, рюся, ришся, гл. Зверски, сердито посмотреть. Як визвірилась на мене — аж білки їй ходором заходили. Харьк. Лайдак! — грімнув Кондратович, визвірившись на Потоцького. Стор. I. 188.