Словник української мови (1927)/виказати
| ◀ виказ | Словник української мови В виказати |
виказитися ▶ |
|
Вика́зувати, зую, єш, сов. в. ви́казати, жу, жеш, гл. 1) Обнаруживать, обнаружить, открывать, открыть, высказывать, высказать. І ушки в мене сміються, так ними (дітьми) втішаюся, та їм сього не виказую. Г. Барв. 293. *Ворожить вона на карти так, що геть на все виказує: чи хто вмре, чи буде щастя, чи хто приїде. Крим. Виказує на тебе, що ти з ним крав. Екатериносл. у. *А на суді він їх усіх виказав. Крим. 2) Выговаривать, выговорить, высказывать, высказать. Лає чоловіка та виказує. Рудч. Ск.