Словник української мови (1927)/викладати
| ◀ викладання | Словник української мови В викладати |
викладач ▶ |
|
Виклада́ти, да́ю, єш, сов. в. ви́класти, ду, деш, гл. 1) Выкладывать, выложить. Як позичає, то всі боги викладає. Ном. № 10629. 2) В художественных гуцульских работах: делать инкрустации из дерева, рога или кости. Шух. I. 309. 3) Только сов. в. Положить убитыми многих, убить многих. Виклав ляшків, виклав панків у чотирі лави. Нп. 4) Раскладывать, разложить. Сидить мила в загороді, карти викладає. Гол. III. 430. 5) Излагать, изложить. От я й викладаю все теє небозі. МВ. II. 21. 6) Сочинять, составлять. Не хапайсь пісні співать — повагом! бо не ти її виклав. Ном. № 9650. 7) Испражнять, испражнить. А ні ладу, а ні складу, іззіж те, що я викладу. Ном. № 13066. 8) = Вала́шити, ви́валашати. 9) Смі́шки си (собі) з ко́го виклада́ти. Трунить, смеяться над кем, подтрунивать. Вх. Лем. 397. *10) Преподавать, преподать. Сл. Нік. *11) Обкладывать, обложить (чем-либо). Наш мужик дуже галушки любить: як викладе боки галушками, то так, як добрий муляр грубу. Крим.