Словник української мови (1927)/викликувати
| ◀ викликати | Словник української мови В викликувати |
виклинати ▶ |
|
*Викли́кувати, кую, єш и виклика́ти, ка́ю, єш, сов. в. ви́кликати, чу, чеш, гл. Вызывать, вызвать. Листи читали, козаків у поход викликали. Макс. Виклич мені дівча з хати. Мет. 19. *…Котрі всміхалися тим солодким усміхом, який викликує сите задовілля. Лепкий.