Словник української мови (1927)/виколювати
| ◀ виколупувати | Словник української мови В виколювати |
виколядувати ▶ |
|
Вико́лювати, люю, єш, сов. в. ви́колоти, лю, леш, гл. 1) Выкалывать, выколоть. Темно, хоч око виколи. Ном. № 586. 2) Колоть, переколоть всех. Коли б свині роги, то б цілий світ виколола. Ном. № 3827.