Словник української мови (1927)/викочуватися
| ◀ викочувати | Словник української мови В викочуватися |
викошувати ▶ |
|
Вико́чуватися, чуюся, єшся, сов. в. ви́котитися, кочуся, тишся, гл. Выкатываться, выкотиться. Сонечко викочується з-за гори. Драг. 25. *Десь далеко на виднокрузі викочувався місяць. Лепкий. У діда із очей аж дві сльози викотились. Стор. I. 121.