Словник української мови (1927)/викрикнути
| ◀ викрик | Словник української мови В викрикнути |
викрикувати ▶ |
|
Викри́кувати, кую, єш, сов. в. ви́крикнути, ну, неш, гл. *Выкрикивать, выкрикнуть, вскрикнуть. А, бабусічко! — було викрикне. МВ. (О. 1862. III. 39). Брат на мене викрикнув. Федьк.