Перейти до вмісту

Словник української мови (1927)/вилазити

Матеріал з Вікіджерел

Ви́лазити, жу, зиш, гл. Излазить. Скрізь вилазили. О. 1861. XI. 29.

Вила́зити, жу, зиш, сов. в. ви́лізти, зу, зеш, гл. 1) Вылазить, вылезать, вылезть. Вилазить гадюка. Рудч. Ск. I. 146. Кривда людськая боком вилазить. Ном. № 2294. Кричить, аж з шкури вилазить. Ном. № 3459. Не так скоро лихо вилізе, як улізе. Ном. № 1959. 2) Взлезать, взлезть. Кричи, хоч на гору вилізь. Ном. Виліз дружба на липу. О. 1862. IV. 19. 3) Не вила́зити з чо́го. Быть постоянно в чем. З роботи ніколи не вилазить. Другі в плахтах та запаскам…, а Мотря з вибійчаної юпки та спідниці не вилазила. Мир. ХРВ. 25. *4) О волосах: выпадать, выпасть. Сл. Нік.