Словник української мови (1927)/вилучати
Зовнішній вигляд
◀ вилух | Словник української мови В вилучати |
вилучатися ▶ |
|
Вилуча́ти, ча́ю, єш, сов. в. ви́лучити, чу, чиш, гл. 1) Выделять, выделить, отделить. 2) Исключать, исключить; отлучать, отлучить. Хто визнає його Христом, того вилучити з школи. Єв. І. IX. 22. 3) Отделять и брать, взять своих животных из стада, когда оно возвращается вечером домой. Пора вівці вилучати. Св. Л. 53.