Словник української мови (1927)/вилюжка

by Борис Грінченко

◀ вилюднювати

Словник української мови Борис Грінченко В вилюжка

виля ▶

Київ: Горно, 1927

Вилю́жка, ки, ж. 1) Волнистая линия, — напр., в орнаменте писанок. КС. 1891. VI. 370. 2) Искривление. Тут скрізь гони однакові, тільки в однім місці вилюжка. Кременч. у.